«Дати виплакатися» (метод згасання): як це працює, вік і докази

«Дати виплакатися», або, як цей метод називають у дослідженнях, немодифікований метод згасання, означає вкласти малюка спати у визначений час укладання й не заходити до нього до ранку, окрім перевірок безпеки та самопочуття. Саме так його визначає American Academy of Sleep Medicine (AASM). Це метод навчання сну з найменшим втручанням батьків, і він відрізняється від контрольованого втішання, за якого ви перевіряєте малюка через певні інтервали. Австралійські та британські джерела зазначають, що такі методи не призначені для малюків до 6 місяців, а докази поєднують реальну користь для сну з відкритими питаннями щодо стресу.

У цьому посібнику метод описано нейтрально, щоб ви могли ухвалити рішення самі. Це не рекомендація ним користуватися, і чимало родин обирають м’якші варіанти або зовсім не навчають малюка сну.

Що таке метод «дати виплакатися»?

За визначенням AASM, батьки вкладають дитину спати у визначений час укладання, а потім не реагують на неї до ранку, водночас продовжуючи стежити за безпекою та самопочуттям. Мета — зменшити плач і кликання, прибравши увагу батьків як винагороду за них.

NCT розмежовує два методи, які часто плутають:

• «Дати виплакатися» (метод згасання): ви залишаєте малюка плакати й зовсім не реагуєте.
• Контрольований плач (поступове згасання): ви заходите до малюка, щоб він знав, що ви поруч, але не заколисуєте його знову. NCT зазначає, що інколи це називають методом Фербера.

Якщо вас цікавлять перевірки через певні інтервали, дивіться розділ перевірка й заспокоєння, де докладно описано контрольоване втішання. AASM також згадує варіант під назвою «згасання з присутністю батьків», за якого один із батьків залишається в кімнаті.

Звідки походить метод «дати виплакатися»?

Назва походить із поведінкової психології, де «згасанням» називають поступове зникнення поведінки, щойно вона перестає винагороджуватися. Дослідники сну вивчають його під назвою «немодифікований метод згасання», і він був одним із методів, які оцінювали в огляді AASM 2006 року, що охопив 52 дослідження лікування.

Tresillian, австралійська служба підтримки батьків, описує «дати виплакатися» як новішу назву контрольованого плачу — методу, який застосовували в 1980-х роках, і зазначає, що новіші дослідження психічного здоров’я немовлят показали м’якші способи підтримати сон.

З якого віку застосовують метод «дати виплакатися»?

Джерела, які називають вік, говорять про 6 місяців і старше:

NCT пояснює своє обґрунтування: якщо заохочувати малюків до 6 місяців спати довше й глибше, ніж це нормально для їхнього етапу, це може підвищити ризик СРДС, а навчання сну часто означає окрему кімнату, тоді як сон в одній кімнаті вдень і вночі в перші шість місяців допомагає захистити від СРДС. Систематичний огляд Douglas і Hill показав, що не доведено, ніби поведінкові втручання щодо сну в перші 6 місяців зменшують плач, запобігають пізнішим проблемам зі сном чи захищають від післяпологової депресії.

У США посібник HealthyChildren.org про те, як укласти малюка спати (від American Academy of Pediatrics) не називає ні методу навчання сну, ні віку для нього. У ньому радять класти малюків сонними, а не вже заснулими, і не поспішати заспокоювати малюка, який плаче, бо малюкам потрібен час, щоб навчитися знову засинати самостійно.

Якщо ваш малюк народився передчасно, запитайте лікаря загальної практики або патронажну медсестру, чи варто орієнтуватися на його скоригований вік.

Як застосовувати метод «дати виплакатися» крок за кроком?

Якщо ви вирішили спробувати, ось як зазвичай облаштовують цей метод. Варто спершу обговорити його з лікарем загальної практики або патронажною медсестрою, особливо якщо у вас є будь-які запитання щодо здоров’я чи годування малюка.

1. Перевірте, чи час підходящий. Малюкові більше 6 місяців, він здоровий, їсть і росте як очікується, і немає великих потрясінь, як-от хвороби чи переїзду.
2. Домовтеся між собою. RACGP називає розбіжності між батьками щодо того, як підходити до сну, однією з причин, чому план сну не спрацьовує. Узгодьте план, зокрема й те, що робитимете вночі, ще до першої ночі.
3. Вирішіть щодо нічних годувань. NHS зазначає, що з 6 до 12 місяців нічні годування можуть уже бути не потрібні, але деяким малюкам вони ще потрібні. Якщо малюк ще їсть уночі, поговоріть із патронажною медсестрою та дивіться розділ відмова від нічних годувань.
4. Спершу задовольніть його потреби. HealthyChildren.org радить насамперед перевірити, чи малюк не голодний, не втомлений і чи йому нічого не болить. Повноцінне годування, чистий підгузок і зручний одяг — передусім.
5. Безпечно облаштуйте ліжечко. На спинці, на твердому рівному матраці лише з натяжним простирадлом (дивіться розділ про безпеку нижче).
6. Проводьте спокійний, передбачуваний ритуал укладання щовечора в той самий час. Дивіться розділ ритуал укладання.
7. Покладіть малюка в ліжечко, поки він не спить, побажайте на добраніч і вийдіть.
8. Не заходьте до визначеного ранкового часу, окрім перевірок безпеки та самопочуття. Прислухаючись або користуючись радіонянею, ви можете перевіряти, не заходячи.
9. Ведіть щоденник сну. Програма RACGP дає батькам щоденник, щоб відстежувати прогрес. Записуйте час укладання, скільки тривав плач, пробудження та час ранкового пробудження, щоб бачити тенденцію, а не оцінювати окремі ночі.

Як зазвичай минає перший тиждень?

Надійної закономірності ніч за ніччю немає, і малюки дуже різні. Багатьом родинам найважче минають перші ночі, а те, як швидко стихає плач, у кожного малюка по-різному, тому щоденник і допомагає. Будьте готові до того, що узгоджений план знадобиться посеред ночі, а не лише в час укладання.

У програмі RACGP прогрес оцінюють через 2 тижні. Також у ній попереджають про сплеск згасання: повернення нічних пробуджень через 2–4 тижні після того, як вони припинилися, що трапляється приблизно в 20% малюків без очевидної причини, як-от підвищеної температури. Порада — повернутися до тієї самої техніки, і малюки зазвичай знову звикають до нових звичок сну через кілька ночей.

Якщо через кілька тижнів нічого не змінилося, RACGP радить подивитися, чи техніку застосовують послідовно, чи немає між батьками розбіжностей щодо неї і чи не перебуває хтось із батьків у депресії.

Чи працює метод «дати виплакатися»? Що кажуть докази

Дослідження підтверджують користь методу згасання для сну, але більшість із них не вимірює всього, що важливо для батьків, і небагато перевіряють повний метод згасання окремо.

Докази покращення сну

• Огляд AASM, що охопив 52 дослідження, показав, що в 94% із них поведінкові методи виявилися дієвими, і понад 80% дітей мали клінічно значуще покращення, яке тривало від 3 до 6 місяців. Огляд виявив переконливі докази на користь немодифікованого методу згасання.
• У практичних параметрах AASM 2006 року немодифікований метод згасання отримав оцінку «стандарт» (найвищий рівень), але було встановлено, що недостатньо доказів, щоб рекомендувати якийсь один метод замість іншого.

Докази щодо довгострокових наслідків

• В австралійському рандомізованому дослідженні Gradisar і колег за участю 43 малюків віком 6–16 місяців перевіряли поступове згасання (з перевірками, а не повне згасання) і зсування часу укладання. Обидва методи покращили сон. Рівень кортизолу (гормону стресу) знизився від незначно до помірно, а через 12 місяців не було відмінностей у прив’язаності, емоціях чи поведінці.
• 5-річне подальше спостереження в межах австралійського дослідження поведінкових технік сну, які медсестри застосовували у віці 8–10 місяців, не виявило у віці 6 років відмінностей щодо емоційних чи поведінкових проблем, стресу, стосунків між дитиною й батьками чи психічного здоров’я матерів. Автори дійшли висновку, що техніки не мали помітних тривалих наслідків — ні позитивних, ні негативних.
• Британське дослідження Bilgin і Wolke спостерігало 178 малюків, батьки яких повідомляли, як часто вони давали їм виплакатися. Таке застосування в перші 6 місяців не було пов’язане зі слабшою прив’язаністю чи гіршою поведінкою у 18 місяців. Це було спостережне дослідження, а не дослідження програми сну.

Занепокоєння, які висловлюють дослідники

• Невелике дослідження Middlemiss і колег за участю 25 малюків віком від 4 до 10 місяців у 5-денній стаціонарній програмі методу згасання показало, що на 3-й день малюки вже не виявляли дистресу під час засинання, але їхній рівень кортизолу залишався підвищеним, тоді як у їхніх матерів він знизився.
• Douglas і Hill попереджають, що втручання щодо сну, які застосовують із перших тижнів, можуть призвести до більшої кількості проблемного плачу, раннішого відлучення від грудей і більшої тривожності в матерів.
• HealthyChildren.org наголошує, що навчити малюка самозаспокоєння — не те саме, що «дати йому виплакатися» чи ігнорувати його плач.

Коротко: метод згасання має добрі докази того, що він зменшує труднощі з укладанням і нічні пробудження в старших малюків, дослідження споріднених методів не виявили довгострокової шкоди, а питання щодо короткочасного стресу залишаються відкритими.

Кому підходить метод «дати виплакатися», а кому ні?

Він може підійти родинам, де:

• малюкові більше 6 місяців, він здоровий і добре росте
• нічні пробудження чи довге укладання виснажують родину
• обоє батьків згодні й відчувають, що зможуть дотримуватися плану
• м’якші методи не спрацювали або вам більше до вподоби короткий, послідовний підхід

Він не підходить, коли:

• малюкові менше 6 місяців
• малюк нездужає, йому щось болить або є питання щодо годування, ваги чи здоров’я (спершу поговоріть із лікарем загальної практики)
• ви переживаєте велику зміну, як-от переїзд, новий садочок чи няню або народження братика чи сестрички
• слухати плач для вас нестерпно. RACGP радить зважати на те, як кожен метод впливає на батьків, і вам можуть більше підійти чуйне заспокоєння або поступовий відхід
• хтось із батьків має пригнічений настрій. Спершу отримайте підтримку щодо цього; дивіться розділ настрій після пологів

Які правила безпеки діють і коли варто припинити?

Основи безпечного сну стосуються кожного сну, яким би методом заспокоєння ви не користувалися. NICHD Safe to Sleep і Red Nose радять:

• спати на спинці, з відкритими головою та обличчям
• твердий, рівний, горизонтальний матрац лише з натяжним простирадлом, і нічого м’якого чи незакріпленого в ліжечку
• жодних обважнених спальних мішків, пелюшок для сповивання чи ковдр
• власне безпечне місце для сну у вашій кімнаті щонайменше перші 6 місяців
• середовище без тютюнового диму

NICHD радить класти малюків на спинку на кожен сон, зокрема й на денний сон, доки їм не виповниться 1 рік. Повний опис облаштування дивіться в розділі безпечний сон.

Припиніть і зайдіть до малюка, якщо плач звучить інакше, малюка знудило або вам здається, що він хворий. Користуйтеся посібником NHS щодо невідкладної допомоги:

Зверніться до лікаря загальної практики сьогодні, якщо в малюка підвищена температура і він видається хворим, не їсть або ви хвилюєтеся. Відкладіть план, доки малюк не одужає.

Подбайте й про себе. Якщо плач для вас занадто важкий, цілком нормально припинити. Якщо ви відчуваєте, що на межі, безпечно покладіть малюка в ліжечко й вийдіть на кілька хвилин, а потім зателефонуйте лікаря або місцеву службу охорони здоров’я дітей. Якщо у вас з’являються думки про те, щоб заподіяти шкоду собі чи малюкові, телефонуйте місцеву кризову лінію або місцевий номер екстреної допомоги.

Як метод «дати виплакатися» порівнюється з іншими методами?

Щоб порівняти всі варіанти поруч, дивіться огляд методів навчання сну. AASM не виявила методу, який був би однозначно кращим за інші, тож найкращий зазвичай той, якого ваша родина може дотримуватися послідовно і з яким вам комфортно.