Метод Фербера і контрольоване втішання: як працює перевірка й заспокоєння

Перевірка й заспокоєння — це метод для сну, за якого ви кладете малюка в ліжечко, поки він не спить, виходите з кімнати й повертаєтеся для коротких спокійних перевірок через визначені інтервали, які поступово подовжуються. Він має кілька назв: контрольоване втішання, контрольований плач, поступове згасання і, особливо в США, метод Фербера. У відповідях RACGP на часті запитання про контрольований плач його рекомендують для здорових малюків від 6 місяців, наводять приклади інтервалів перевірок — 2, 4, 6, 8 і 10 хвилин — і зазначають, що він починає діяти приблизно за п’ять–сім ночей.

Це один із кількох варіантів. Щоб порівняти їх поруч, дивіться наш огляд методів навчання сну.

Що таке метод Фербера, контрольоване втішання та контрольований плач?

Це назви одного й того самого підходу.

• Контрольоване втішання — термін, який вживає більшість австралійських служб охорони здоров’я. Royal Children's Hospital Melbourne (RCH) називає його одним із двох науково обґрунтованих методів заспокоєння, поряд із «кемпінгом».
• Контрольований плач — старіша назва. RACGP зазначає, що контрольований плач «також відомий як „контрольоване втішання“ або „поступове згасання“».
• Поступове згасання — термін, який вживають у дослідженнях, наприклад в австралійському дослідженні 2016 року, яке провели Gradisar і колеги.
• Метод Фербера (або «ферберизація») — назва, поширена в США. Вона походить від імені Річарда Фербера, який у 1980-х роках писав про нічні пробудження та нічний плач у немовлят і малюків (Ferber, 1987).

Перевірка й заспокоєння — не те саме, що «дати виплакатися». RACGP пояснює, що за методу згасання батьки, вклавши малюка, «ніколи не повертаються до спальні», тоді як за контрольованого плачу ви знову й знову повертаєтеся, щоб заспокоїти його.

З якого віку можна починати контрольоване втішання?

RACGP рекомендує методи на кшталт контрольованого плачу для малюків від 6 місяців. За словами RACGP, від малюків до 3 місяців не очікують, що вони заспокоюватимуться самі, а у віці від 3 до 6 місяців не варто залишати їх плакати довше ніж пару хвилин. RCH додає, що немає доказів того, що поведінкові методи корекції сну допомагають малюкам до 6 місяців.

Перед початком, як зазначає RACGP, малюк має бути здоровим. RACGP радить починати, коли попереду кілька вільних ночей без важливих справ. У пам’ятці уряду штату Вікторія радять поговорити з патронажною медсестрою, перш ніж пробувати контрольоване втішання. Ця розмова — гарна нагода з’ясувати, чи потрібні малюкові ще нічні годування (див. відлучення від нічних годувань), а якщо малюк народився раніше терміну, — чи орієнтуватися на скоригований вік.

Як крок за кроком виконувати перевірку й заспокоєння?

Ці кроки відповідають опису RACGP.

1. Проведіть звичний спокійний ритуал перед сном, а потім покладіть малюка в ліжечко на спину.
2. Говоріть із малюком або поплескуйте його, поки він не затихне, або приблизно одну хвилину. Побажайте на добраніч і вийдіть із кімнати.
3. Дайте малюкові шанс заспокоїтися. Не реагуйте на хникання.
4. Якщо малюк починає плакати, зачекайте перший визначений інтервал, наприклад 2 хвилини, перш ніж зайти.
5. Заспокоюйте його не довше ніж приблизно хвилину або поки він не затихне, але ще не засне. Намагайтеся заспокоїти, не беручи на руки.
6. Знову вийдіть, поки малюк спокійний, але ще не спить, і зачекайте наступний, довший інтервал.
7. Продовжуйте заходити й виходити за запланованими інтервалами, доки малюк не засне.
8. Якщо малюк прокидається вночі, дійте так само.

Приклади інтервалів перевірок

Це приклади, а не цілі. Оберіть послідовність, яку зможете щоразу спокійно повторювати. Багато родин записують інтервали, бо коли малюк плаче, час може тягнутися дуже довго.

Що робити, коли ви заходите для перевірки?

RACGP описує перевірку як коротке заспокоєння: спокійна фраза на кшталт «на добраніч, час спати» і легке поплескування, не довше ніж приблизно хвилину. Мета — дати малюкові знати, що ви поруч, а не приспати його самостійно.

Перевірки мають бути стриманими. Приглушене світло, тихий голос, щоразу ті самі кілька слів. Якщо малюк устав, можна знову покласти його на спину. Виходьте, поки він спокійний, але не спить, щоб у нього була нагода заснути самостійно.

Якщо перевірки, здається, радше збуджують малюка, ніж заспокоюють, це корисна інформація. RACGP зазначає, що деяким малюкам більше підходить «кемпінг», коли ви залишаєтеся в кімнаті.

Скільки часу потрібно, щоб контрольоване втішання подіяло?

RACGP зазначає, що це займає приблизно п’ять–сім ночей. Перші кілька ночей часто найважчі, і малюки «можуть плакати/протестувати до двох годин, перш ніж заснуть». Після цього час засинання зазвичай досить швидко скорочується.

RACGP також зазначає, що контрольований плач діє приблизно для 80% малюків, а решті 20% можуть краще підійти інші методи, наприклад «кемпінг». Оцінюйте прогрес за тиждень, а не за кожну ніч окремо, бо важка ніч посередині — звичайна річ.

Коли варто зупинитися або змінити підхід?

Ви можете зупинитися будь-коли. RACGP зазначає, що цілком нормально взяти малюка на руки, якщо він плаче, коротко погодувати чи обійняти й знову вкласти або навіть приспати його в обіймах і спробувати знову наступної ночі.

Зупиніться, зробіть паузу або зверніться по пораду, якщо:

• малюк захворів; RCH зазначає, що під час хвороби можна зробити паузу й почати знову, коли він одужає
• після п’яти–семи ночей покращення немає — за словами RACGP, саме тоді варто звернутися по фахову пораду
• плач малюка звучить інакше, схоже, що йому боляче, або ви за нього хвилюєтеся
• ви відчуваєте, що це не для вас, або не можете витримати плач; поступовий відхід і чуйне заспокоєння — м’якші альтернативи

Чи шкодить контрольований плач малюкам?

Австралійські рандомізовані дослідження ретельно вивчали це питання.

• У дослідженні Gradisar 43 малюків віком від 6 до 16 місяців випадковим чином розподілили на групи поступового згасання, зсування часу укладання або інформування про сон. Поступове згасання скоротило час засинання та зменшило кількість нічних пробуджень. Рівень кортизолу (маркера стресу) у малюків помірно знизився, а через 12 місяців не було відмінностей щодо емоційних чи поведінкових проблем або прив’язаності.
• П’ятирічне подальше спостереження Price охопило 225 родин, які мали від однієї до трьох консультацій із медсестрою щодо контрольованого втішання або «кемпінгу», коли їхнім малюкам було 8–10 місяців. У віці 6 років не було відмінностей щодо емоційних проблем чи проблем із поведінкою, стресу, стосунків між батьками й дитиною або психічного здоров’я матерів.

Ці дослідження проводили зі здоровими малюками, старшими за 6 місяців. Вони нічого не кажуть про новонароджених і не доводять, що контрольоване втішання краще за м’якші підходи.

Як зробити перевірку й заспокоєння безпечними?

Безпечний сон — передусім, щоночі. У рекомендаціях AAP щодо безпечного сну сказано класти малюка на спину на кожен сон до 1 року, на тверду рівну поверхню в його власному ліжечку, без подушок, бортиків, м’яких іграшок чи обважнених виробів, у помешканні, де не курять, і спати з ним в одній кімнаті щонайменше 6 місяців.

Якщо плач вас виснажує, покладіть малюка в ліжечко, вийдіть і дайте собі кілька хвилин, щоб заспокоїтися. Ніколи не трусіть малюка. По підтримку звертайтеся до лікаря або місцеву службу охорони здоров’я дітей.

Невдовзі запишіться на візит до лікаря загальної практики або патронажної медсестри, якщо малюк хропе або, здається, робить паузи в диханні уві сні, — RCH зазначає, що це потребує огляду лікаря. У посібнику AAP про апное сну радять викликати швидку, якщо дихання зупиняється більш ніж на 20 секунд або малюк блідне, синіє чи сіріє, тож телефонуйте місцевий номер екстреної допомоги. Також зверніться до лікаря загальної практики або патронажної медсестри, якщо вас турбує годування, вага чи те, як ви самі даєте собі раду.

Що варто записувати під час спроби?

Записуйте час укладання, скільки тривало заспокоєння, скільки перевірок ви зробили та кожне нічне пробудження. Порівняння тижня до початку з тижнем після нього показує тенденцію чіткіше, ніж будь-яка окрема ніч, і ці записи корисно взяти з собою на зустріч із патронажною медсестрою.