Затягування часу перед сном у малюків: «виходи на біс», межі та що допомагає

«Ще одну казочку». «Я хочу пити». «Я хочу пісяти». «Там монстр». Затягування часу перед сном і численні виходи з ліжка, які часто називають «виходами на біс», — одні з найпоширеніших труднощів зі сном приблизно від 18 місяців до 5 років. У посібнику AAP про вечірні «бої» за укладання сказано, що діти цього віку часто опираються засинанню і що багатьом батькам час укладання здається найважчою частиною дня.

Затягування часу не означає, що ви щось робите не так. Зазвичай за ним стоїть поєднання бажання побути з вами довше, перевірки меж, перевтоми або недостатньої втоми та нових страхів. Найбільше допомагають короткий передбачуваний ритуал, у який уже вбудовані звичні прохання, кілька невеликих виборів, схема з малюнками та спокійні, нудні повернення в ліжко — щовечора однаково. Цей посібник присвячений саме затягуванню часу; ширшу картину сну малюків дивіться в посібнику сон малюків.

Чому малюки затягують час перед сном?

Здебільшого за затягуванням часу стоїть одна або кілька таких причин:

• Розлука. На сторінці AAP про тривогу розлуки та сон сказано, що вона може порушувати сон із другої половини першого року життя, зазвичай слабшає приблизно до другого дня народження, а доти дітям може бути потрібне заспокоєння ніч у ніч. У посібнику KidsHealth про дитячі страхи зазначено, що багато малюків віком від 10 місяців до 2 років бояться розлуки з батьками й під час укладання можуть плакати або не відпускати їх.
• Бажання контролю. У посібнику Sleep Foundation про ритуал перед сном сказано, що малюки можуть опиратися укладанню, щоб відстояти свою щойно здобуту самостійність.
• Бажання бути з вами. AAP зазначає, що головна мета дитини, коли вона кличе, — щоб ви з’явилися, і що діти часто сильніше опираються сну, коли старші брати чи сестри ще не сплять.
• Перевтома. Sleep Foundation зазначає, що перевтомлені діти можуть бути гіперактивними або вередливими, і їм ще важче заснути.
• Недостатня втома. Денний сон, який закінчується пізно або триває довго, може залишити малюка зовсім бадьорим на час укладання (див. нижче).
• Страхи. KidsHealth зазначає, що діти віком від 4 до 6 років уміють уявляти та гратися у вигадані ігри, але не завжди можуть відрізнити справжнє від вигаданого, тож монстри й темрява перед сном здаються особливо страшними.

Royal Children's Hospital Melbourne (RCH) в Австралії зазначає, що дошкільнята можуть вигадувати приводи, щоб не лягати спати, а нічні страхи чи тривоги можуть заважати дітям легко засинати.

Скільки сну потрібно моєму малюкові?

American Academy of Sleep Medicine (AASM) наводить такі діапазони, які підтримує AAP. У посібнику NHS про те, як допомогти дитині спати наведено дещо інші приблизні цифри.

Якщо дитина висипається за день і ніч, але все одно опирається укладанню, причина зазвичай у часі або звичках, а не в нестачі сну. Якщо ж до кінця дня вона геть розклеюється, може допомогти раніший час укладання. У посібнику сон малюків є приклад режиму дня.

Як побудувати ритуал, що зменшує затягування часу?

Основа — передбачуваний ритуал перед сном. У посібнику NHS про сон і маленьких дітей радять заспокійливий ритуал, який відбувається в той самий час і містить ті самі дії щовечора, починаючи приблизно за 30 хвилин до того, як дитина зазвичай засинає. Sleep Foundation радить приблизно пів години, а з купанням — трохи довше.

1. Робіть його коротким і в тому самому порядку. У посібнику KidsHealth про сон малюків радять не допускати, щоб ритуал ставав надто довгим. Купання, піжама, чищення зубів, туалет або підгузок, дві книжки, обійми.
2. Вбудуйте звичні прохання. AAP радить задовольнити потреби ще до сну — наприклад, дати попити води, залишити ввімкненим світло або трохи прочиненими двері, — щоб ними не можна було скористатися для затягування часу. Останній похід у туалет і останній ковток води — це частина ритуалу, а не щось після нього.
3. Визначте межі заздалегідь. KidsHealth радить вирішити, скільки разів ви дозволите попити води, і дотримуватися цього. Так само з книжками й піснями.
4. Пропонуйте невеликі вибори. Sleep Foundation радить дозволяти малюкам вибирати, наприклад, піжаму чи книжку для читання. Вибір усередині ритуалу дає відчуття контролю, не відкриваючи знову питання, чи взагалі лягати спати.
5. Використовуйте схему з малюнками. The Kids Mental Health Foundation, американська благодійна організація у сфері дитячого психічного здоров’я, зазначає, що наочна схема вечірнього ритуалу з мотиваційними винагородами може допомогти малюкам і дошкільнятам. RCH радить таблиці з наліпками, а для дитини, якій це дається важко, — наліпку за кожен етап, наприклад за те, що лягла в ліжко, і за те, що залишилася в ньому.
6. Побажайте на добраніч і йдіть. NHS радить обмежити час, який ви проводите з дитиною під час укладання. Допомагає незмінна фраза («На добраніч, побачимося вранці»).
7. Вимикайте екрани задовго до сну. NHS радить жодних планшетів, ноутбуків чи телефонів за 30–60 хвилин до сну.

Що робити, якщо малюк раз у раз встає з ліжка?

Спокійно, швидко, нудно й щоразу однаково. У посібнику AAP про перехід у «доросле» ліжко радять:

1. Наприкінці ритуалу скажіть дитині, що їй треба залишатися в ліжку.
2. Якщо вона встає, спокійно й тихо відведіть її назад і скажіть, що вона має залишатися в ліжку.
3. Коли вона знову в ліжку, коротко похваліть її та вийдіть.
4. Повторюйте стільки разів, скільки потрібно, кілька ночей поспіль.
5. Уранці похваліть дитину за те, що вона залишалася в ліжку.

NHS радить і далі відводити дитину назад із якомога меншою метушнею. RCH радить тихо повертати її, тримаючи за руку, бути твердими, але не карати, і говорити якомога менше. AAP застерігає від того, щоб винагороджувати «втечі», наприклад дозволяти дитині залазити у ваше ліжко або приєднуватися до членів родини, які ще не сплять. Навіть сердита увага може підтримувати цю гру.

Якщо дитина натомість кличе вас, RCH радить спокійно сказати, що час спати, не починаючи обговорення. Якщо дитина налякана або дуже засмучена, у посібнику KidsHealth про сон дошкільнят радять зайти й заспокоїти її, а потім не затримуватися й сказати, що час спати.

Будьте готові до коливань. RCH зазначає, що на початку поведінка може спершу стати складнішою, а вже потім покращитися. Узгодженість дій усіх дорослих, які вкладають дитину, важливіша за будь-яку окрему ніч. Якщо малюкові потрібно, щоб ви були поруч, аби заснути, і ви хочете поступово це змінити, дивіться посібник поступовий відхід.

А якщо дитина щойно перейшла з ліжечка в ліжко?

Після переходу дитина часто якийсь час частіше встає, бо тепер малюк може підвестися, коли захоче. AAP зазначає, що двадцять «прощальних виходів» за один вечір після переходу — аж ніяк не рідкість. Також AAP радить установити захисні ворота у дверях спальні та нагорі сходів, якщо дитина може вибиратися з ліжка. Якщо малюкові безпечно й спокійно в ліжечку, поспішати з переходом не потрібно. Про вибір часу та безпеку кімнати читайте в посібнику перехід із ліжечка в ліжко.

Що таке перепустка перед сном і чи підходить вона малюкам?

Перепустка перед сном — це картка, яку дитина може обміняти на один короткий вихід із ліжка. Children's Hospital Colorado описує, як щовечора давати дитині кілька перепусток: дитина віддає одну, щоб вийти й побачитися з батьками або поставити запитання, потім не більше ніж через 5 хвилин повертається в ліжко, а вранці отримує невелику винагороду за невикористані перепустки. The Kids Mental Health Foundation радить цей метод для дітей, старших за 3 роки, які раз у раз «виходять на біс»: почати з трьох-чотирьох перепусток за вечір, а коли перепустки скінчаться, відправляти дитину назад у ліжко з мінімумом уваги.

Як спробувати:

1. Зробіть картку разом і поясніть правило вдень.
2. Кожна перепустка — це одне швидке прохання: обійми, попити або сходити в туалет.
3. Коли перепустки скінчилися, спокійно повертайте дитину в ліжко, говорячи дуже мало.
4. Уранці похваліть за кожну невикористану перепустку й дайте невелику, заздалегідь узгоджену винагороду.

Оскільки цей метод радять для дітей, старших за 3 роки, молодшим малюкам зазвичай краще підходять простий ритуал із вбудованими проханнями та спокійні повернення в ліжко.

Чи може річ бути в часі денного сну та укладання?

Іноді малюк затягує час, бо справді ще не хоче спати. У посібнику Sleep Foundation про денний сон дворічних дітей сказано, що типовий денний сон дворічної дитини триває приблизно від 1.5 до 3 годин, і радять, щоб він закінчувався щонайменше за три — чотири з половиною години до часу укладання. Це практичні орієнтири, а не клінічні правила.

• Довго й радісно лежить без сну — це може означати, що денний сон надто пізній чи довгий або час укладання надто ранній. NHS радить зсувати час укладання поступово, на 5–10 хвилин щотижня. У посібнику поступове зсування часу укладання пояснено структурований спосіб це зробити.
• Перезбуджений, дуркує або легко зривається на плач під час укладання — це може бути ознакою перевтоми. Спробуйте починати ритуал раніше.
• Денний сон, який поступово зникає, теж може все зсунути; дивіться посібник відмова від денного сну.

А якщо головна проблема — страхи чи тривога?

Для малюка страхи справжні, навіть якщо монстра немає. У порадах Zero to Three щодо страху темряви сказано, що у віці близько 2½ років діти ще не повністю розуміють різницю між фантазією та реальністю, а зміни на кшталт переїзду чи народження братика або сестрички можуть посилювати відчуття незахищеності.

• Поставтеся до цього серйозно. Zero to Three зазначає, що кепкування зі страху або його знецінення можуть зробити його тривалішим.
• Додайте світла. NHS радить нічник або світло на сходовому майданчику, а Zero to Three — дозволити дитині самій вирішити, коли вона готова до темнішої кімнати.
• Створіть «захисника». Zero to Three радить особливу м’яку іграшку, яка бере участь в укладанні й «охороняє» дитину.
• Заспокоюйте дитину в її власній кімнаті. Zero to Three зазначає, що коли налякану дитину переносять у ваше ліжко, це може натякати, що її кімната небезпечна.
• Обирайте спокійні казки на ніч і обмежуйте страшні передачі, як радить KidsHealth.

Zero to Three зазначає, що більшість дітей переростають ці страхи за кілька тижнів або місяців. Якщо дитина прокидається вночі наляканою, дивіться посібник нічні страхи та кошмари.

Коли варто звернутися по допомогу?

Поговоріть із лікарем загальної практики або патронажною медсестрою, якщо:

• страхи здаються надмірними, тривають довше за звичний вік, дуже засмучують дитину, заважають їй спати одній чи займатися повсякденними справами або супроводжуються болем у животі, головним болем чи прискореним серцебиттям (KidsHealth)
• тривога впливає на дитину не лише вночі, а й удень; RCH зазначає, що лікар може порадити звернутися до психолога
• проблеми з укладанням створюють серйозні труднощі для вашої родини; RCH зазначає, що лікар може направити вас до фахівця зі сну

Невдовзі поговоріть із лікарем загальної практики або патронажною медсестрою, якщо дитина хропе більшість ночей або ви помічаєте паузи чи труднощі з диханням уві сні. У посібнику AAP про апное сну серед можливих ознак названо часте хропіння, сонливість удень і проблеми з поведінкою, а також сказано телефонувати місцевий номер екстреної допомоги, якщо дихання зупиняється більш ніж на 20 секунд або дитина блідне, синіє чи сіріє.

Якщо вечірні «бої» за укладання вас виснажують, зверніться до лікаря або місцеву службу охорони здоров’я дітей.

Що варто записувати?

Протягом тижня записуйте, коли починається ритуал, коли вимикаєте світло, коли дитина насправді засинає, скільки разів встає й про що просить, а також час денного сну. Часто одразу видно закономірність, наприклад пізній денний сон чи одне прохання, яке повторюється завжди. Ці ж записи допоможуть вашому лікареві загальної практики або патронажній медсестрі, якщо ви звернетеся по пораду.